Створено учнем ЖЕЛ№24 Ткач К. В.
Presentation: Біологія
Паразатичні та кровосисні членистоногі
Є в книзі для 7-мих класів 2020 року параграф 14
Презентація по темі:
Відео по темі:
Далі йде текстова форма презентації:
Паразитичні види ракоподібних. У прісних водоймах України поширені невеликі рачки коропоїди, що живляться кров'ю риб . Зверніть увагу на пристосування цих тварин до паразитичного способу життя. Сплощена форма тіла сприяє кращому прикріпленню до тіла хазяїна. Перша пара нижніх щелеп перетворена на присоски, а за допомогою верхніх щелеп у вигляді хоботка коропоїди проколюють покриви риби та висмоктують її кров.
Паразитичні й кровосисні види павукоподібних. Паразити й кровосисні види відомі серед різних представників кліщів. Так, іксодові кліщі, зокрема собачий , тайговий, бичачий кліщі, мають на головці хоботок з гачками. За допомогою хеліцер, розташованих усередині хоботка, кліщ розрізає шкіру живителя, за допомогою гачків хоботка прикріплюється до неї й висмоктує значну порцію крові. Через певний час, насмоктавшись крові, кліщ відпадає від організму-живителя. Іксодові кліщі переносять збудників небезпечних захворювань, як-от кліщовий енцефаліт - смертельно небезпечне вірусне захворювання. Під час засмоктування крові кліщі передають вірус енцефаліту від тварин до людини. Якщо людина планує поїздку в райони, де є осередки кліщового енцефаліту, їй слід зробити профілактичне щеплення.
Перебуваючи в лісі, на луці, слід захищати своє тіло від іксодових кліщів одягом. Після прогулянки потрібно оглянути тіло й зняти кліщів з одягу та поверхні тіла. Знятих з тіла іксодових кліщів слід віднести до спеціалізованої лабораторії для того, щоб перевірити, чи не містяться там збудники небезпечних хвороб (кліщового енцефаліту, хвороби Лайма тощо). У разі нездужання після укусу іксодових кліщів слід негайно звернутися до лікаря.
У людини паразитує мікроскопічний (0,2-0,5 мм завдовжки) коростяний свербун . Самки цього кліща прогризають довгі ходи в товщі шкіри людини, де відкладають яйця. При цьому людина відчуває сверблячку, яка посилюється розчісуванням. Унаслідок цього тіло хворої людини чи тварини може вкриватися коростою. Від хворої людини до здорової захворювання передається під час користування спільними речами або безпосереднього контакту, наприклад потискання рук. Лікують коросту спеціальними мазями.
Іншим паразитом людини є кліщ залозниця вугрова . Він має видовжене червоподібне тіло й паразитує в сальних залозах або волосяних сумках людини. Залозниця вугрова може призводити до появи вугрів (гнойових утворень) і випадіння волосся. Людина заражається як при безпосередньому контакті з хворим, так і через різні речі.
У птахів паразитують пір'яні кліщі, курячий кліщ, у дрібних ссавців - пацюковий кліщ. Ці кліщі можуть нападати й на людину.
Кровосисні та паразитичні комахи. Воші - безкрилі зовнішні паразити людини та інших ссавців. Вони мають плескате тіло та коротенькі вусики. Рухомим кігтиком воша кріпиться до волосини хазяїна. Воші мають колючо-сисний ротовий апарат, за допомогою якого вони споживають кров хазяїна. Воша людська може жити у волосяному покриві голови людини (головна воша), в одязі чи на волоссі тулуба (платтяна воша). Самки приклеюють яйця до волосся хазяїв. Людська воша - переносник збудників смертельно небезпечних захворювань (як-от висипного тифу), від яких протягом лише XX сторіччя загинуло близько 30 млн людей.
Для запобігання ураженню вошею не слід користуватися чужими гребінцями, одягом, головними уборами; треба ретельно дотримуватися правил особистої гігієни. У разі зараження вошами слід негайно звернутися до лікаря та почати лікування.
Блохи, як і воші, - безкрилі кровосисні комахи, що мають колючо-сисні ротові органи. їхнє тіло сплющене з боків, вони мають стрибальні ноги. Дорослі комахи ссуть кров людини й інших ссавців. Особливо небезпечна блоха пацюкова , яка живиться кров'ю пацюків, але може нападати й на людину. Вона є переносником збудника дуже небезпечного захворювання - чуми, від якого протягом історії людства загинуло кілька сотень мільйонів людей. Цю хворобу зрідка реєструють і тепер, здебільшого в деяких країнах Азії та Африки.
Кров'ю людини й тварин можуть також живитися представники двокрилих комах: комарі, мошки, мокреці, ґедзі . У комарів і мокреців ротові органи колючо-сисного типу. Мокреці та мошки загалом нагадують комарів, але менші за розмірами. Слина мошок містить отруйні речовини. Тому в місці укусу утворюється набряк, відчувається свербіж. Личинки та лялечки кровосисних комарів і мошок, а також багатьох мокреців мешкають у прісних водоймах. Кров ссуть винятково запліднені самки багатьох видів. Вона потрібна їм для формування яєць. Кровосисні комарі й мокреці - переносники збудників багатьох хвороб. Наприклад, малярійний комар - переносник збудника малярії. Комарі та мошки можуть переносити й личинок нематод, які паразитують у людині.
На відміну від укусів комарів укуси ґедзів дуже болючі. Вони розрізають шкіру людини та тварин і злизують кров, що виступає. Зі слиною комахи в ранку надходить речовина, що не дає крові зсідатися, тому ранка тривалий час кровоточить. Крім того, у ранку зі слиною комахи потрапляють отруйні речовини, які спричиняють почервоніння та набряки шкіри. Ці комахи здатні переносити збудників небезпечних захворювань, а також личинок деяких гельмінтів.
Сукупність кровосисних двокрилих має назву гнус.
Мухи-жигалки осінні - близькі родичі мухи кімнатної. Як і ґедзі, вони поширені повсюдно. Їхня чисельність зростає наприкінці літа - восени, звідки й походить назва. Кров тварин і людини п'ють не тільки самки, а й самці цих комах. Подібно до ґедзів, жигалки виділяють у ранку отруйні речовини, які спричиняють сильне подразнення. Вони також переносять збудників небезпечних захворювань.
Відчутної шкоди тваринництву завдають оводи . Дорослі оводи взагалі не живляться, вони живуть за рахунок запасів поживних речовин, накопичених личинкою. Тому час існування дорослих оводів обмежений, і після парування самки відразу шукають тварину для відкладання яєць. Паразитичні личинки оводів розвиваються під шкірою, у шлунку або носоглотці свійських тварин, чим завдають їм великої шкоди.
Ще одне відео по темі:
Дякую , що переглянули презентацію про паразатичних та кровосисних членистоногих!
Риби
Є в книзі для 7-мих класів 2020 року параграф 15
Презентація по темі:
Відео по темі:
Далі йде текст по темі
Які особливості та основні групи хрящових риб?
ХРЯЩОВІ РИБИ - це риби, які мають хрящовий скелет і живуть переважно в солоній воді. Найхарактернішими особливостями цих риб є відсутність зябрових кришок та плавального міхура, несиметричний хвостовий плавець, внутрішнє запліднення та прямий розвиток. Вони більш давні, ніж кісткові риби, але не примітивні. До хрящових риб належить декілька груп, серед яких найвідоміші акули та скати.
Типовим представником хрящових риб є катран звичайний, або морська собака - живородна акула, яка живе поблизу Чорноморського узбережжя України, розміри не перевищують 150 см, а маса досягає 15-20 кг, тримається зграями в придонних шарах води.
Акули - група хрящових риб з обтічним видовженим тілом, поширених здебільшого в морях і океанах. Більшість акул є хижаками, які мають дуже гострі зуби в декілька рядів. Тіло вкрите особливою лускою, що має дентин й емаль. Ці речовини надають лусці твердості й стійкості, що забезпечує для акули непоганий захист від хижаків й паразитів і не створює перешкод для швидкого руху. Акули не мають плавального міхура й щоб не потонути повинні весь час рухатись. Крім того, тільки завдяки великій швидкості їхні зябра омиваються необхідною для дихання кількістю води. Акули надзвичайно короткозорі, але володіють прекрасним нюхом і добре розвиненою бічною лінією.
Цікава особливість акул - це їхнє розмноження. Вони відкладають яйця, що мають здатність прикріплюватися до підводних предметів. Плодючість акул невелика і складає від 1 до 500 яєць. Але більшість акул народжують живих дитинчат.
Найвідомішими із акул є такі планктоноїди як китова і велетенська акули, а також хижі й небезпечні для людини акули - акула-молот та велика біла акула.
Скати - це група хрящових риб із сплющеним широким тілом, поширених здебільшого в морях і океанах. У всіх скатів грудні плавці зростаються з головою, спинні й хвостові плавці дуже малі, анальних плавців немає. Ротовий отвір, ніздрі й зяброві щілини знаходяться на черевній стороні тіла. На відміну від акул, у скатів немає гострих зубів, а шкіра у них гладка. Більшість скатів малорухливі, мешкають на дні (наприклад, хвостокол) й лише деякі (наприклад, манта) вільно плавають у товщі води. Серед скатів є яйцекладні (наприклад, морська лисиця) та живородні (наприклад, морський кіт). Трапляються представники з цікавими назвами. Наприклад, риба-гітара, риба-пилка, скати-метелики, морський диявол тощо.
Отже, найзагальнішими особливостями хрящових риб, до яких належать акули й скати, є особлива (плакоїдна) луска, хрящовий ендоскелет, різнолопатевий хвостовий плавець, відсутність зябрових кришок і плавального міхура.
ПРОМЕНЕПЕРІ РИБИ - це група риб із кістковим скелетом й кістковою лускою на тілі. Це найчисленніша група серед усіх хордових, яка відрізняються від хрящових риб низкою ознак. Вони мають плавальний міхур, зяброві кришки, відкладають для розмноження ікру й мають непрямий розвиток (ікра - личинка - мальок - дорослі особини). У переважної більшості кісткових риб запліднення зовнішнє.
Типовим представником є окунь річковий - прісноводна риба, яка живе здебільшого осіло, поодинці. Усі плавці, крім хвостового, мають нерозчленовані гострі колючі промені. Зяброва кришка у верхній частині закінчується гострим шипом, деколи подвійним. Забарвлення зеленувато-жовте, з боків є від 5 до 9 темних поперечних смуг.
Променепері риби характеризуються великою різноманітністю, вона об'єднує близько 90 % усіх риб. Їх поділяють на дві групи: Хрящекістні і Новопері.
Хрящекістні риби - група променеперих риб, у яких скелет складається в основному з хрящової тканини, рот знизу, хвостовий плавець різнолопатевий. Представників цієї групи найкраще ілюструють Осетроподібні (білуга, осетер європейський, севрюга, стерлядь). Це донні риби, пристосовані до живлення придонними, зазвичай, безхребетними тваринами. Більшість осетроподібних - прохідні, вони живуть у морях, а розмножуються у річках.
Новопері риби - група променеперих риб, у яких скелет складається в основному з кісткової тканини, рот на передній частині голови, хвостовий плавець рівнолопатевий. Вони можуть рухатися швидше, їх луска і скелети полегшилися, а щелепи стали сильнішими. До цієї групи належать такі ряди, як Вугреподібні (вугор європейський, вугор американський, мурени), Оселедцеподібні (оселедці, сардина, кілька, шпроти, анчоуси), Лососеподібні (кета, горбуша, нерка, сьомга, форель), Коропоподібні (плітка, тараня, сазан, коропи, карасі, лящ, лин, товстолобик, краснопірка, в'юн), Окунеподібні (окуні, судак, йорж, тунці, скумбрії, макрелі, риба-меч), Щукоподібні, Сомоподібні, Камбалоподібні та ін. Целакантоподібні (латимерія коморська, латимерія індонезійська) і Дводишні (рогозуби, лусковики) в сучасній таксономії розглядаються в складі такої самостійної групи, як Лопатепері.
Отже, найзагальнішими особливостями променеперих риб, до яких належать хрящекістні й новопері риби, є кісткова луска, кістковий ендоскелет, зяброві кришки й плавальний міхур.
Яке значення риб у природі й для людини?
У природі риби мають велике значення для всіх водних екосистем як складової харчового ланцюга.
Риби, як промислові тварини, дають риб'ячий жир, клей, шкіру. Промисловими рибами фауни України є: у річках - окунь, лящ, щука, лин, сом, в'язь, форель, у ставках - короп дзеркальний, товстолобик, амур білий, у морях - хамса, ставрида, скумбрія, шпроти, лящ, судак, бички, оселедці та ін. Риби вживаються в їжу (оселедці, камбала, коропи, кета, ставрида). Окрім продуктів харчування, риба є сировиною для отримання ліків (риб'ячого жиру, багатого на вітамін А та вітаміни D), кормів для тварин (риб'ячої кісткової муки), технічного жиру, клею, шкіри та ін. Деякі риби є проміжними хазяями для паразитичних червів (сисуна котячого). Серед риб є немало і отруйних тварин, яких потрібно знати і оберігатися (риби-камінь, риби-фугу). Риб використовують як біологічний метод боротьби з шкідниками (гамбузію для знищення личинок малярійного комара). Багато людей займається утриманням акваріумних рибок, від споглядання яких отримують насолоду і користь для здоров'я (гупі, вуалехвости, сомики). Риби є об'єктом спортивного рибальства (коропи, лящі).
До Червоної книги України занесено 32 види риб: шип, стерлядь, осетер атлантичний, білуга чорноморська, лосось чорноморський, лосось дунайський, харіус європейський, вирезуб, марена дніпровська, морський коник чорноморський, судак морський, чоп великий, чоп малий, йорж смугастий, бичок золотистий, морський півень, морський чорт та ін.
Ще одне відео по темі:
Дякую ,що переглянули презентацію про риб!
Різноманітність риб
Є в книзі для 7-мих класів 2020 року параграф 16
Презентація по темі:
Відео по темі:
Далі йде текстова форма уроку
Риби Тихого океану:
Органічний світ Тихого океану характеризується надзвичайним багатством і різноманіттям видового складу. Багато видів риб і тварин мають промислове значення. Так, у північній частині океану поширені лососеві риби - лосось, кета, горбуша. У центральній частині багато тунця і оселедця. Біля західного узбережжя - анчоусів.
Багато видів риб і тварин які поширені в Тихому океані, мають промислове значення.
Риба є кормовою базою для птахів.
Риби Атлантичного океану:
Між органічним світом Атлантичного і Тихого океану багато спільного, але Атлантичний океан дещо бідніший на біологічні ресурси.
В океані налічуються численні види риб - скумбрія, тріска, сардина, нототенія, меч-риба, акули, камбала, скати, летючі риби, зустрічаються також риби-папуги та риби-хірурги, риба-метелик, риба-ангел
Риби Індійського океану:
Рослинність і тваринний світ Індійського океану мають багато спільного з органічним світом західної частини Тихого океану.
Органічний світ Індійського океану різноманітний. Тропічні водні маси багаті планктоном. До найпоширеніших риб належать сардинела, скумбрія, летючі риби, тунець, макрель, камбала, численні акули. У північних районах Індійського океану набуває розвитку промислове рибальство, яке нині дає лише 5% від світових виловів риби.
Риби Північного Льодовитого океану:
На бідність органічного світу Північного Льодовитого океану впливають суворі кліматичні умови.
В океані налічується понад 150 видів риб. Тут водяться навага, нельма, сиг, сайка, мойва, палтус тощо. Риба - головна пожива для інших тварин, у тому числі й морських ссавців - тюленів,моржів .
Цікавою є особливість організмів Північного Льодовитого океану - їх довголіття. Наприклад, тріска живе до 20 років, палтус - до 30-40 років. Це пов'язано з тим, що в холодних арктичних водах розвиток життєвих процесів протікає повільно.
Значення риб
Позитивне значення Негативне значення
Позитивне значення:
- У м'ясі риби міститься дещо менше білків і жиру, ніж у м*ясі ссавців, зате вона багата на мінеральні елементи: фосфор, кальцій,калій, натрій, магній, ферум, цинк тощо.
- беруть участь у процесах кровотворення, стимулюють або пригнічують багато біохімічних процесів. Риб*яча ікра містить білки, жири, вітаміни А і Д.
-Риб'ячий жир широко використовується в медицині, харчовій промисловості, техніці.
-З кісток, шкіри та плавальних міхурів риб роблять желатин, який використовується в кулінарному та кондитерському виробництві.
-З морських мешканців виділені речовини, які зупиняють ріст пухлинних клітин: високоефективні антибіотики, потужні знеболювальні та глистогінні засоби, сполуки, що нормалізують роботу серцевого м*яза, стимулятори росту.
- Надзвичайно цінним продуктом є печінка акул. Із неї виготовляють препарати для лікування різноманітних захворювань, а косметологи вважають акулячий жир абсолютно необхідним для збереження свіжості шкіри обличчя, застуди, лихоманки, опіків.
Негативне значення риб:
- Деякі види акул і скатів (тигрова та біла акули, акула-молот тощо), піраньї небезпечні для життя людей.
- Риба також може бути джерелом зараження людини паразитичними червами, якщо її вживати в їжу сирою або недостатньо кулінарно обробленою.
-Є види риб, м'ясо яких для людини отруйне (вусач).
-Небезпечні для людини розряди електричного ската та інших риб з електричними органами.
- Декоративне значення (акваріум).
- Шкіра таких риб, як тріска, сом, осетер, білуга, використовується в галантерейній промисловості для виготовлення сумок, гаманців, прикрас.
Дякую ,що переглянули презентацію про різнамонітність риб!
Амфібії
Є в книзі для 7-мих класів 2020 року 17 параграф
Презентація по темі:
Відео по темі:
Текстовий формат презентації
Тіло у земноводних сплющене зверху донизу, є дві пари кінцівок для пересування на суходолі, які закінчуються пальцями. Шкіра гола, багата на залозисті клітини. Дихають земноводні за допомогою легенів та через шкіру. Мають трикамерне серце та два кола кровообігу. Є клоака. Очі захищені повіками. У них є внутрішнє та середнє вухо, останнє має барабанну перетинку. Амфібії - роздільностатеві тварини, розвиток у них переважно непрямий.
Налічують близько 4 000 сучасних видів земноводних (в Україні-17), яких об'єднують у три ряди; ми розглянемо два з них - Хвостаті та Безхвості амфібії.
Зовнішня будова. Покриви. Шкіра земноводних гола, позбавлена рогових або кісткових лусок, багата на слизові залози, секрет яких (слиз) забезпечує зволоження поверхні тіла і захист від проникнення хвороботворних мікроорганізмів та нападу хижаків.
Внутрішня будова. Скелет земноводних ускладнений порівняно з рибами. Хребет поділений на шийний, тулубовий, крижовий та хвостовий відділи. Є по одному шийному (рухомо з'єднує голову з тулубом) та крижовому (до нього приєднаний тазовий пояс) хребцю, кількість ту лубових та хвостових хребців у різних представників класу може бути різною. Безхвості земноводні позбавлені ребер, у хвостатих вони маленькі.
Череп у земноводних переважно хрящовий і утворений меншою кількістю кісток, ніж у кісткових риб.
Скелет кінцівок у земноводних складається зі скелетів вільних кінцівок та їхніх поясів. Він має типову для наземних хребетних тварин будову. Передню кінцівку утворюють кістки плеча, передпліччя та кисті; задню - кістки стегна, гомілки та стопи.
Пояс передніх кінцівок (плечовий) складається з парних кісток: лопаток, воронячих кісток та ключиць. У місці сполучення воронячих кісток приєднана грудина. Пояс задніх кінцівок утворений трьома парами зрослих між собою кісток і приєднаний до крижового хребця.
М'язова система земноводних характеризується насамперед розвитком м'язів кінцівок та їхніх поясів, що пов'язано з рухом на суходолі.
Травна система земноводних починається ротоглотковою порожниною, яка переходить у стравохід. До неї відкриваються протоки слинних залоз. Слина не містить сполук, які перетравлюють поживні речовини; вона лише зволожує їжу, що полегшує ковтання.
На дні ротоглотки міститься язик. У жаби він вкритий липкою речовиною та прикріплений до дна ротоглотки переднім кінцем, а задня його частина вільна. Під час полювання ця тварина, помітивши здобич (в основному це комахи), викидає з ротової порожнини липкий язик, до якого і приклеюється жертва.
Усі зуби у земноводних однакові й призначені лише для утримування їжі. При її проковтуванні очі амфібій втягуються, тиснуть на стінки ротоглотки і проштовхують їжу до стравоходу, звідки вона потрапляє до шлунка. Кишечник поділяють на тонкий, товстий та пряму кишку, яка відкривається у клоаку. Є печінка і підшлункова залоза, які спільною протокою з'єднані з середнім відділом кишечнику.
Дихальна система. Органи дихання різноманітні. У дорослому стані тварини дихають за допомогою легенів та через шкіру. Легені - це парні комірчасті мішки. Парні ніздрі з клапанами ведуть до носоглоткової порожнини, звідти повітря потрапляє до легенів. Під час вдиху дно ротоглоткової порожнини опускається і вона заповнюється повітрям, що проходить через ніздрі. Потім це дно піднімається і проштовхує повітря в легені (виходу повітря через ніздрі перешкоджають клапани).
Значну роль у процесах дихання земноводних відіграє шкіра. Так, у жаб через шкіру може надходити близько половини необхідного кисню, а в далекосхідного тритона та американських безлегеневих саламандр легені взагалі редуковані й газообмін відбувається лише через шкіру та слизовий епітелій ротоглоткової порожнини. Шкірне дихання забезпечує тривале перебування під водою. Суха шкіра не здатна пропускати гази, тому вона зволожується слизом.
Личинки земноводних дихають зябрами, а у протеїв та сирен зябра зберігаються протягом усього життя.
Кровоносна система земноводних має низку ускладнень порівняно з рибами. У личинок вона побудована, як у риб (двокамерне серце, одне коло кровообігу). У дорослих тварин серце має три камери: два передсердя та шлуночок. Передсердя, скорочуючись, виштовхують кров до шлуночка. З нього кров потрапляє в основні артерії. У земноводних є два кола кровообігу: мале та велике.
Частина крові зі шлуночка надходить через легеневі артерії до легенів. Там вона збагачується киснем і по венах повертається до лівого передсердя (мале коло кровообігу). Решта крові зі шлуночка потрапляє до великого кола кровообігу, по якому надходить до всіх інших частин тіла тварини й повертається до правого передсердя у вигляді венозної крові. Але по шкірних венах сюди ж потрапляє артеріальна кров (згадаймо, що шкіра - це один із головних органів дихання). Отже, у правому передсерді кров у земноводних змішується.
Коли змішана (з правого передсердя) та артеріальна (з лівого) кров надходить у шлуночок, то далі вона не змішується, тому що внутрішня поверхня шлуночка має багато комірчин, які кров окремими порціями заповнює на короткий час. Внаслідок цього найбідніша на кисень кров надходить до легенів, змішана - до різних внутрішніх органів, найнасиченіша киснем - до головного мозку.
У земноводних еритроцити (червонокрівці) утворюються не тільки у селезінці, а й у червоному кістковому мозку, який характерний тільки для наземних хребетних.
Як і риби, земноводні належать до холоднокровних тварин.
Центральний відділ нервової системи та органи чуттів. У земноводних краще, ніж у риб, розвинений передній мозок і є півкулі переднього мозку, які відповідають за складну поведінку. Мозочок розвинений трохи гірше, бо їхні рухи досить одноманітні.
Серед органів чуттів у земноводних водночас є органи, характерні тільки для водяних організмів, та такі, що притаманні наземним тваринам. До органів чуттів, пов'язаних із водним середовищем, належить бічна лінія. У більшості вона існує тільки на стадії личинки (пуголовка), а в постійно водяних видів (напр., деякі хвостаті земноводні) бічна лінія зберігається протягом усього життя. Очі пристосовані до наземних умов: вони мають повіки (верхню, нижню та мигальну перетинку), які захищають око від пересихання.
Окрім внутрішнього вуха, земноводні мають ще й середнє. До його складу входять слухова кісточка та барабанна перетинка, яка розмежовує порожнину середнього вуха та зовнішнє середовище. Завдяки середньому вуху, яке заповнене повітрям, наземні хребетні здатні сприймати звукові коливання, що поширюються у повітрі. Звукові коливання через барабанну перетинку та слухову кісточку передаються до внутрішнього вуха, яке й сприймає звуки. Орган рівноваги представлений трьома напівколовими каналами, що сполучаються з внутрішнім вухом.
Видільна система земноводних за загальними ознаками нагадує видільну систему хрящових риб. У земноводних є сечовий міхур.
Статева система. Земноводні - роздільностатеві тварини. Запліднення у більшості видів зовнішнє. Розмноження відбувається у водоймах.
Регенерація добре виражена у хвостатих земноводних (особливо у личинок), в яких можуть відновлюватися хвіст, кінцівки, кишечник, легені, спинний мозок тощо. Дорослі безхвості земноводні майже зовсім втрачають здатність до регенерації.
Розмноження та розвиток земноводних відбуваються у воді. Як тільки настає весна, дорослі тварини прокидаються від зимового заціпеніння та починають шукати водойми, що швидко прогріваються сонячним промінням. Першими у водойми приходять самці, в чому можна пересвідчитись за їхнім голосним кумканням. У самців деяких видів жаб у кутках ротової щілини є особливі парні мішки (резонатори), які можуть роздуватися і таким чином підсилювати звуки. Самки легко знаходять місця нересту за голосним кумканням самців і невдовзі з'являються там.
Самці деяких видів земноводних на період розмноження змінюють забарвлення всього тіла чи окремих його частин. Це свідчить про те, що у земноводних розвинений кольоровий зір. Наприклад, самець гостромордої жаби, поширеної в Україні, набуває в цей час блакитного забарвлення, а самка залишається бурого кольору (як і самець після розмноження). Водночас із самкою, яка відкладає у воду дозрілі ікринки, самець випускає на них рідину, що містить сперматозоїди. Отже, запліднення відбувається у воді (зовнішнє запліднення).
Через деякий час зовнішня оболонка кожної ікринки набрякає і різко збільшується за об'ємом. За допомогою цих оболонок ікринки склеюються між собою і утворюють яйцекладку, що у різних видів земноводних має певну форму. Тільки кумки відкладають кожну ікринку окремо. Набряклі драглисті оболонки допомагають ікринкам утримуватися біля поверхні води, де навколишня температура вища.
Вночі, коли температура знижується, в кладках, завдяки цим оболонкам, температура продовжує залишатися на декілька градусів вищою, ніж у воді. Верхня частина яйця всередині прозорої оболонки містить темний пігмент, а нижня - світла. Завдяки цьому сонячне проміння уловлюється краще і яйце отримує більше тепла. Водночас пігмент захищає яйце від сонячного ультрафіолетового випромінювання, яке у великих дозах згубно діє на живі організми. Коли личинки виходять з оболонок, перші години свого життя вони утримуються на плаваючих драглистих оболонках поблизу поверхні води, де температура вища.
Личинка жаб - пуголовок - спершу схожа на личинку кісткової риби. Дихає пуголовок спочатку зовнішніми зябрами, що мають вигляд невеличких пучечків із боків голови. Вони невдовзі замінюються на внутрішні зябра, ззовні непомітні. Пуголовок має одне коло кровообігу і двокамерне серце. На шкірі помітна бічна лінія. Взагалі, у личинок земноводних є багато спільного із кістковими рибами.
Перші дні пуголовки існують за рахунок жовтка ікринки. Згодом у них прорізується рот і вони починають живитися самостійно. Спочатку вони з'їдають драглисті оболонки, до яких прикріплювалися. У здобуванні їжі пуголовкам допомагають рогові зубчики, заховані під м'ясистими губами. Пуголовки зішкрябують шар дрібних організмів (водорості, найпростіші тощо) із підводних предметів і таким чином живляться. Згодом вони переходять на здобування більшої поживи, тобто виловлюють дрібних безхребетних у товщі води.
Пуголовок швидко росте. Водночас у його будові відбуваються зміни. Як тільки зовнішні зябра замінюються на внутрішні (прорізуються зяброві щілини), одразу ж над ними виникає шкірна згортка. Вона повністю вкриває зябра, залишаючи тільки невеличкий отвір для дихання. Через деякий час у пуголовка починають розвиватися передні і задні кінцівки.
Проте спочатку зовні помітні лише задні кінцівки, передні ж сховаю під шкірною згорткою, що прикриває зяброві щілини. Пуголовки розвиваються тим швидше, чим тепліша погода. У них з'являються легені, а серце стає трикамерним. Пуголовок може підпливати до поверхні води і заковтувати повітря.
Хвіст поступово коротшає та стають помітними передні кінцівки. Пуголовок стає жабеням і частіше виходить на берег. Період розвитку у воді триває два-три місяці, після чого жабенята заселяють суходільні місця існування. Статевозрілими жаби стають на третьому році життя.
Дякую за перегляд презентації про амфібій!
Рептилії
Є в книзі для 7-мих класів 2020 року 18 параграф
Презентація по темі:
Відео по темі:
Далі текст по темі
Більшість видів веде наземний спосіб життя, але деякі з них перейшли до існування в прісних водоймах і навіть морях (вторинно-водні тварини, як-от: крокодили, морські змії та черепахи). Відомо близько 8 тис. сучасних видів плазунів (в Україні - 21 вид), які поширені на всіх континентах, окрім Антарктиди.
Зрілі яйця плазунів оточені яйцевими і зародковими оболонками. Вони захищають зародок, забезпечують його газообмін та постачають воду. Тому яйця плазунів, на відміну від ікри риб і земноводних, можуть розвиватися на суходолі.
Особливості зовнішньої будови та покривів плазунів. Тіло плазунів поділене на голову, тулуб і хвіст. На відміну від земноводних, вони мають чітко означену шию. Кінцівки розташовані по боках тулуба, внаслідок чого тіло торкається землі - "плазує", звідки й походить назва класу. Але в багатьох видів (наприклад, змій, деяких ящірок) кінцівок немає або вони дуже малі. Пальці плазунів мають кігтики.
Зовнішній шар покривів плазунів, на відміну від земноводних, роговіє. Шкіра суха, майже не має залоз. Вона вкрита роговими лусками, щитками або пластинками - похідними покривного епітелію. Такі покриви захищають тварин від механічних ушкоджень та зайвих втрат вологи, що дуже важливо для існування в посушливих умовах.
Щільний покрив заважає росту плазунів, тому він супроводжується періодичним линянням: тварина росте, поки не зроговів новий покрив.
Особливості внутрішньої будови та процесів життєдіяльності плазунів. Скелет плазунів має подібний до земноводних план будови, але відрізняється низкою особливостей. Так, їхній хребет майже повністю костеніє, диференційованіший і складається з п'яти відділів: шийного, грудного, поперекового, крижового та хвостового.
Шийний відділ утворений кількома хребцями, які забезпечують значну рухливість голови.
До грудних і поперекових хребців приєднуються добре розвинені ребра. У плазунів є справжня грудна клітка, утворена грудними хребцями, ребрами та грудною кісткою. Скелет кінцівок та їхніх поясів має приблизно таку саму будову, як і у земноводних. Череп плазунів майже повністю кістковий. У черепах та крокодилів є кісткове піднебіння, яке відокремлює ротову порожнину від носової. Це дає змогу тваринам дихати, коли рот заповнений їжею.
Мускулатура плазунів більш диференційована, порівняно із земноводними. З появою справжньої грудної клітки з'являються міжреберні м'язи, які забезпечують дихальні рухи.
Травна система плазунів трохи складніша, ніж у земноводних. Слина, яку виробляють слинні залози, містить травні ферменти. Зуби у більшості плазунів однакові, без коренів. Ними тварини лише захоплюють та утримують їжу. Кишечник відкривається, як і в земноводних, у клоаку. У плазунів є невеличка сліпа кишка - відділ кишечнику, в якому їжа перетравлюється за допомогою симбіотичних мікроорганізмів.
Видільна система - це нирки та сечоводи, які відкриваються у клоаку, а також сечовий міхур.
Кровоносна система плазунів за будовою загалом подібна до кровоносної системи земноводних, але має і певні відмінності. Так, хоча серце плазунів трикамерне, але у шлуночку є неповна перегородка, що частково перешкоджає змішуванню артеріальної та венозної крові. А у крокодилів серце взагалі чотирикамерне. Як і земноводні, плазуни належать до холоднокровних тварин.
До органів дихання плазунів належать легені. Порівняно із земноводними легені плазунів мають складнішу будову: в них є система перетинок, які збільшують поверхню для газообміну. Крім того, їхні дихальні шляхи складаються з послідовно з'єднаних гортані та трахеї. Трахея розгалужується на два бронхи, що заходять до легенів.
У плазунів порівняно із земноводними складніший і механізм дихання. Повітря надходить до легенів та виходить із них завдяки скороченню міжреберних м'язів, унаслідок чого змінюється об'єм порожнини тіла.
Нервова система плазунів також складніша. У них краще розвинені півкулі головного мозку, вони вкриті сірою речовиною, або корою, - сукупністю тіл мільйонів нервових клітин. Мозочок розвинений добре, що зумовлене необхідністю узгодження складних рухів.
Органи чуттів плазунів добре розвинені й краще пристосовані до наземного способу життя, ніж у земноводних. Очі захищені трьома повіками (верхньою, нижньою та мигальною перетинкою). Завдяки здатності кришталика змінювати форму та відстань від сітківки за допомогою спеціальних м'язів, плазуни добре розрізняють предмети на різній віддалі. Органом дотику є язик, який може далеко висуватися з ротової порожнини. Також добре розвинені органи слуху, рівноваги, нюху, смаку тощо.
Цікавий орган чуттів виявлено у гримучих змій. У них перед очима є заглиблення, здатне сприймати зміни температури на 0,02°С на відстанях до 15 см. У темряві цей орган допомагає тварині знаходити теплокровну здобич.
Складна будова головного мозку та органів чуттів зумовлює і складнішу поведінку плазунів. Окрім безумовних рефлексів та інстинктів (турбота про потомство, шлюбна поведінка, мисливські та захисні інстинкти тощо), у них можуть утворюватися й умовні рефлекси.
Регенерація у плазунів виражена гірше, ніж у земноводних. Так, у ящірок спостерігають явище само-каліцтва. Якщо схопити тварину за хвіст, то внаслідок сильного скорочення м'язів, один із хвостових хребців переламається й кінець хвоста відпаде. Цей рефлекс має захисне значення, бо дає змогу тварині втекти від хижака, який вхопив її за хвіст. Згодом втрачена частина хвоста відновлюється.
Розмноження і розвиток плазунів. Плазуни - роздільностатеві тварини. Протоки статевих залоз відкриваються у клоаку. Запліднення у них внутрішнє. Більшість плазунів відкладає яйця, які мають запас поживних речовин (жовток). Яйце вкрите кількома оболонками, що захищають зародок від висихання, проникнення шкідливих мікроорганізмів, механічних ушкоджень і забезпечують його газообмін. Такі особливості будови яйця визначають прямий розвиток плазунів, оскільки зародок в ньому забезпечений поживними речовинами, водою, киснем.
У деяких видів (веретільниця, живородна ящірка, гадюки) яйця затримуються у статевій системі самки до моменту виходу малят. Це явище має назву яйце-живо-народження.
У деяких плазунів добре виражена турбота про потомство. Так, самки деяких крокодилів та сірого варана охороняють яйця від інших тварин до моменту виходу з них молодих тварин.
Сезонні явища у житті плазунів. У житті плазунів, як і в житті земноводних, можна відзначити такі сезонні періоди: зимівлі, розмноження та літньої активності. Для зимівлі плазуни можуть використовувати різні місця. Так, болотяні черепахи зимують на дні водойм, зарившись у мул. А змії, вужі та ящірки зимовий період проводять у пустотах у ґрунті (норах гризунів, під пеньками дерев тощо), куди можуть ховатися цілими групами. Впродовж усієї зими вони, звісно, не живляться, а процеси обміну речовин у них значно вповільнюються.